Хвороби печінки в практиці інфекціоніста. матеріали наук-практ. конф. з міжн. участю.– Харків, 2007. – С. 74.
Більшість сучасних авторів розглядають HCV-інфекцію як системний патологічний процес, при якому внаслідок позапечінової реплікації вірусу виявляють різноманітні позапечінкові ураження. Дані прояви маскують класичні прояви власне вірусного гепатиту, що часто є причиною пізнього виявлення хвороби, часто уже в стадії хронічного захворювання.
Для вивчення клінічних особливостей васкулітів при ХГС було обстежено 51 хворого (чоловіків- 20, жінок-31), в яких діагноз хронічного гепатиту С було підтверджено за загальноприйнятими критеріями, що включало і морфологічне дослідження – біопсію печінки. Обов’язковою умовою були негативні тести на HbsAg і (або) анти – HBс та HBV DNA, а також відсутність маркерів цитомегаловірусної та ВІЛ-інфекції. За результатами наших досліджень ознаки шкірного васкуліту були виявлені у 10 пацієнтів, що склало 19,6%. При визначенні кріоглобулінів серед пацієнтів з васкулітом кріоглобулінемія діагностована у 100%.
Слід зазначити, що у 98% хворих чітко простежувався зв’язок між появою шкірних уражень та загальним загостренням ХГС, яке супроводжувалося підвищенням активності амінотрансфераз, іноді гіпербілірубінемією та посиленням диспротеїнемії. Як правило, поява шкірних уражень над великими суглобами, особливо колінними, супроводжувалась появою або посиленням артралгії, іноді з незначною припухлістю колінних, п’ясткових, рідше гомілкових та ліктьових суглобів. Серед хворих на ХГС зі шкірними ураженнями були виявлені наступні клінічні ознаки: слабкість та анорексія у 98%, лихоманка – 4%, зменшення маси тіла 4,9%, стенокардія – 21,5%, утруднені рухи кінцівок і/або нижньої щелепи – 27,8%, порушення зору – 14,3%, транзиторні ішемічні приступи – 19%; дефіцит пульсу 3,1%, артеріальна гіпертензія 28,9%, болючість судин, вузлики, шум над ними у 5%. Власне шкірні ураження характеризувалися наявністю геморагічних елементів 86,2%, виразок – 11,7%, некрозів 2,1%. Характерною для цих пацієнтів була міопатія, яка проявлялася болючістю і скованістю м`язів у 52%. Серед лабораторних ознак чітко проявилися анемія, тромбоцитоз, збільшення гаммаглобулінів, підвищення рівня амінотрансфераз. Ознаки ішемії нирок (порушення ниркової функції, підвишення рівня креатиніну, азотемія) виявлені у 32,3%, зміни на ЕКГ були присутні у 12,3%.
Враховуючи, що шкірний васкуліт у більшості хворих залишався практично єдиним проявом ХГС, для покращення діагностики хронічного гепатиту С у хворих з вираженими ознаками васкулітів необхідно проводити визначення анти-HCV та RNA-HCV у сироватці крові. Враховуючи що у даних хворих кріоглобулінемія була діагностована у 100%, то у осіб з від’ємними і невизначеними результатами ІФА та ПЛР, доцільним є визначення анти-HCV та RNA-HCV у складі кріоглобулінів.