Хвороби печінки в практиці інфекціоніста. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. – Донецьк, 2007. – С. 127–129.
Cиндром перевантаження залізом, що нерідко спостерігається при хронічному гепатиті С (ХГС), асоціюється з прискореним фіброгенезом та зниженням ефективності противірусної терапії. Припускається існування спільного механізму сидерозу печінки при спадковому гемохроматозі (НН) та пізній шкірній порфірії (PCT) – захворюваннях, маніфестація яких часто співпадає у часі та супроводжується спільними мутаціями у гені гемохроматозу, частіше в осіб з А3-специфічностями HLA-системи головного комплексу гістосумісності. Водночас значні відмінності у фенотипічних проявах захворювання між сіблінгами свідчать про тригерну роль факторів зовнішнього середовища у фенотиповій маніфестації цієї генетично детермінованої вади. HCV-інфекція є вагомим екзогенним чинником, здатним ініціювати маніфестацію латентного НН та PCT. Мультифакторність НН та PCT (зв’язок із статтю, віком, різні HLA-типи, наявність/відсутність специфічних мутацій, відмінності у генотипі HCV, вірусному навантаженні, термінах HCV-інфекції та ін.) унеможливлює формування достатньо репрезентативних груп порівняння для остаточного з’ясування етіології та патогенезу PCT, НН, їх впливу на перебіг ХГС. Тому особливої цінності набувають ті спостереження, де участь ендо- та екзогенних факторів може бути узагальнена. Таку нагоду ми отримали в унікальному випадку перебігу PCT та НН на тлі ХГС у двох однояйцевих близнюків, де фактори макроорганізму (стать, вік, HLA-тип) та збудника (інфікуюча доза, генотип HCV, тривалість хвороби) є абсолютно ідентичними. Дане спостереження можна розглядати як природну модель для оцінки впливу відомих екзо- та ендогенних чинників на маніфестацію НН та PCT, а також для порівняння ефективності різних схем терапії у хворих з ідентичним соматичним та вірусологічним статусом.
Пробанди – 42-річні монозиготні близнюки чоловічої статі в ранньому дитинстві були одночасно інфіковані вірусом гепатиту С. Ступінь фіброзу, гістологічну активність і відкладення депозитів заліза оцінювали за результатами біопсії печінки з постановкою реакції Перлса. Порушення обміну заліза визначали також за насиченням трансферину, вмісту сироваткового заліза і феритину. Спотворнення у профириновому обміну оцінювали за концентрацією уро- і копропорфиринів у сечі. HCV-RNA і генотип визначали в RT-PCR. Використовували серологічне HLA-типування лімфоцитів. Всього обстежено чотири покоління пробандів на предмет фенотипічних ознак НН і PCT.
Встановлено: HLA-тип близнюків – А2;А3;В41;В15, 0(І) група крові. Маніфестних форм гострого гепатиту або інших епізодів жовтяниці (окрім гемолітичної) в анамнезі життя не констатували. Перші симптоми хвороби з’явилися після 35 років: виражена втомлюваність, підвищена ламкість шкіри, бульозні елементи екзантеми на відкритих частинах тіла, гіпертрихоз і гіперпігментація шкіри обличчя, червоне забарвлення сечі. Додаткові дослідження показали підвищену активність АлАТ, перевищення концентрації уро- і копропорфиринів у понад 20 разів, наявність AntiHCV, HCV-RNA, генотип 1в. Згідно клінико-лабораторних даних був виставлений діагноз: ХГС, (стадія A2F3 за METAVIR) з позапечінковими проявами: PCT, НН. Генеалогічне обстеження виявило клінічну маніфестацію HH і PCT тільки в першому поколінні пробандів, що характерно для аутосомно-рецесивного типу успадкування. Враховуючи низьку конкордантність монозиготних близнюків по НН і PCT, можна припустити, що саме HCV-інфікування стало тригерним чинником латентних форм HH і PCT. Один з близнюків одержував ПВТ (alfa2b-IFN+Rbvn). У нього було досягнуто безпосередню вірусологічну відповідь по ХГС і стійку ремісію по PCT. У брата-близнюка проводилася тільки патогенетична терапія PCT з періодичними флеботоміями. В цьому випадку ХГС і PCT характеризувалися хвилеподібним перебігом з короткочасними ремісіями і загостреннями.
Висновки: Даний приклад демонструє тригерну дію HCV-інфекції на маніфестацію HH і PCT у генетично схильних суб’єктів. Виявлення А3-специфичностей HLA-типу у близнят співпадає з даними літератури, які покладають відповідальність за порушення обміну заліза при ХГС на мутацію C282Y, пов’язану з А3-HLA-фенотипом. Маніфестація PCT на тлі ХГС повинна бути підставою для обов’язкового дослідження рівня заліза, у тому числі гістологічно з постановкою реакції Перлса. Схеми лікування HCV-індукованих PCT повинні забезпечити: 1) елімінацію всіх екзогенних порфириногенів; 2) ПВТ вірусних індукторів гемосидерозу; 3) патогенетичні методи активації ферментів порфиринового обміну і корекцію рівнів гему, у тому числі методом флеботомій.